10 фільмів про вчителів, які змінюють світ

Історія про те, як один вчитель перевиховує цілий клас важких підлітків, — класика. Перед вами 10 фільмів саме з таким сюжетом. Але більшість цих картин знято за реальними подіями, тож маємо не мелодраматичну вигадку, а реальні дива, які створили цілком конкретні люди. Вчителі — важливі.

«Вчителю, з любов’ю»

Велика Британія, 1967

учитель історії Марк Таккерей

Темношкірий випускник університету у 1960-ті роки (часи, коли ще панують расові стереотипи) знаходить лише одну роботу: у класі для білих «проблемних» дітей з найбідніших кварталів. Старшокласники виглядають чоловіками та жінками, але не вміють читати, рахувати. Дорослі постійно ставлять на місце «діток», вимагають «замовкнути і робити, що наказано».

Методи: На контрасті із цим Марк постійно спонукає визначитися: ти відповідальний чоловік/жінка чи примхлива дитина? Він вчить їх простих речей: відстоювати свої принципи, давати другий шанс, вибачатися, навіть якщо інша сторона теж не права, вирішувати конфлікти без бійок, не зважати на колір шкіри та інші стигми. Відчувати себе не жертвами обставин, а тими, хто робить вибір. «Мене хвилює правота не вчителя, з яким стався конфлікт, а ваша. Хтось завжди буде провокувати, а ви маєте вчитися самодисципліни». А повірити у себе він спонукає учнів, занурившись у їхні реальні інтереси: відвідини музеїв у навчальний час, розмови на заняттях про шлюб та секс, вивчення сленгу, медичне страхування.

«Вистояти і домогтися»

США, 1988

учитель математики та інформатики Хайме Ескаланте

Реальна історія. Ті самі початкові дані: бідний квартал, неблагополучні діти-емігранти, які не знають державної мови, нульові знання, паління та алкоголь, брак дисципліни. Але оскільки це 1980-ті, до проблем додається ще й участь у бандоформуваннях та наркотики. Наприклад, старшокласник приходить у клас лише в супроводі трьох сторонніх охоронців-мафіозі.

Методи: Вчитель ставить вищу планку, ніж була досі, щоб підвищити самооцінку учнів. Замість арифметики навчає алгебри. При цьому настільки доступно подає її, візуалізує та вводить доступні метафори, що запам’ятовують навіть ті, хто не вмів читати й рахувати. А всі задачі складає на прикладах знайомого дітям життя («скільки подруг у Хуана»). Головна зброя вчителя — гумор та самоіронія.

«Тримайся за мене»

США, 1989

директор Джо Кларк

Реальна історія. Усе те саме, а ось характер вчителя — зовсім інший: кричить, гарячкує, вирує емоціями, надто суворий та навіть несправедливий до підлеглих вчителів, адже вимагає від них самовідданості заради учнів. Він б’є кримінальних типів, що чіпляються до дітей, та порушує протипожежні правила, коли зачиняє всі вхідні двері, крім однієї (і цим захищає школярів від наркоторговців та бандитів). Його навіть арештовують. Утім, домагається того, що всі школярі вперше успішно складають іспити.

Методи: Немов актор, Джо Кларк влаштовує справжнє шоу, коли на батьківських зборах демонструє, яке страшне майбутнє чекає на їхніх дітей, або коли нібито хоче скинути учня з даху, адже той все одно вживає наркотики, які поступово вбивають. Він прищеплює дух перемоги та «заводить», накручує дітей проти тих, хто вважає їх нездатними до навчання і другосортними. І ті, хто з почуття протесту вчора били шибки, з того самого почуття вчаться і долають комплекси.

«Тільки найсильніші»

США, 1993

учитель капоейри Луїс Стівенс

У 1990-х до шкільних проблем додалося поголовне озброєння старшокласників, що можуть стріляти просто в класі. Бойові мистецтва — це те, що зацікавило учнів, які змушені захищатися на вулицях або планують зробити «кримінальну кар’єру». Вчитель тут — майже герой бойовиків, такий собі Ван Дамм. Щоб узяти ситуацію в школі під контроль, йому доводиться перемогти в бою дорослого кримінального авторитета.

Методи: За фізичними навичками криється східна філософія порядності та поваги до супротивника, майже військова самодисципліна та величезна віра в себе. Всього цього Луїс навчає школярів. Знов-таки вимоги до них — як до дорослих, без поблажливості, з довірою, на що хлопці та дівчата реагують стрімким ростом — навчальним та особистісним.

«Небезпечні думки»

США, 1995

учитель англійської мови Луен Джонсон

Реальна історія. Ще одна, де вчителем стає вчорашній воїн, службовець морської піхоти, який підкорює дитячі серця відвагою, силою та армійськими навичками. Але цей педагог… жінка.

Методи: Навчання рідної мови Джонсон починає з демонстрації бойових прийомів. А далі замінює фрази з підручників на такі провокативні, як «Ми обираємо смерть» або «Не стріляй у сусіда», диспутує про смерть з гідністю та про те, як не почуватися жертвами. Вчителька вчить читати меню та починає давати поезію з творів музиканта Боба Ділана. За правильну відповідь Луен дає «снікерс», а за написану (хай неправильно) контрольну сплачує за похід у парк розваг.

«Хористи»

Франція, Німеччина, Швейцарія, 2004

учитель музики Клемент Матьє

Повертаємося до 1940-х років: тут маленькі хулігани куди більш чемні та спокійні, ніж у сучасних фільмах. В інтернаті для важких хлопчиків діти можуть намалювати карикатуру чи щось підкласти на стілець. А от методи виховання жорстокі: карцер, тягання за вуха тощо.

Методи: Основна зброя вчителя музики — доброта, емпатія, вміння поставити себе на місце дітей. Клемент організовує хор, знаходить приховані таланти хлопців, вникає в життєву ситуацію кожної дитини. Він протистоїть багатьом каральним правилам інтернату та перед колегами і батьками виставляє кожного учня з кращого боку. А коли в учнях поступово розвивається відчуття краси та усвідомлення власних здібностей, вони теж змінюються.

«Тріумф: Історія Рона Кларка»

Канада, США, 2006

учитель молодших класів Рон Кларк

Реальна історія. Єдиний, хто влаштовується вчити найважчих дітей у Гарлемі не через тиск обставин, а тому, що відчуває покликання до цього. Він гнучкий, знаходить свій підхід до кожного учня залежно від його можливостей: від маленького блазня може вимагати ввічливості, а в агресивного вуличного хлопця, що взявся за розум, поки що не виправляє ні лайку, ні жаргон. Він навіть готує вечерю на всю багатодітну родину замість учениці, вивільняючи їй час на домашнє завдання.

Методи: Із самого початку Рон каже дітям, що відтепер вони будуть однією родиною, тож проблеми одного стосуються всіх. Поступово він розробляє 55 правил «сім’ї», серед яких елементарні ази гігієни та етикету: «Мити руки», «Не їсти руками», «Не закочувати очі» та досить складні нюанси поведінки: «Не дивитися, коли комусь роблять зауваження, бо учню це неприємно» або «Якщо увага людини вам приємна, розпитайте її про справи». І, звісно ж, його «фішка» — маленькі шоу («Я вип’ю двадцять пакетиків молока, якщо ви будете відповідати»), які привертають увагу дітей.

«Тримай ритм»

CША, 2006

учитель танців П’єр Дюлейн

Працюючи викладачем танців для хуліганів, залишених після уроків, П’єр швидко розуміє, що варто йти від їхніх інтересів, а не від того, що хочуть нав’язати дорослі. Тож класика забута, а з хіп-хопу поступово виростає новий танцювальний стиль. Віра у свою креативність і танцювальну вправність спонукає учнів взяти участь у змаганні з бальних танців.

Методи: запальний темперамент П’єра, його настрій робити все з натхненням, його закоханість у танці потроху переймають й учні. А головний секрет — той самий: коли на кону реальна доросла справа, діти стають дисциплінованішими та відповідальними.

«Клас»

Франція, 2008

вчитель французької мови Франсуа

Фільм знятий під документальне кіно: аматорський операторський стиль (ми ніби перебуваємо весь час у класі, серед парт), непрофесійні актори-діти. Тут до проблем дітей, які нікому не потрібні, додаються ще й расові та релігійні відмінності емігрантів. Франсуа нікого не рятує, не завойовує авторитет. Він вчить дітей розмовляти один з одним та довіряти словам.

Методи: У сірому холодному класі школярі поступово починають ділитися емоціями, зізнаватися в тривогах і побоюваннях, висловлювати принципи та переконання. Можна сказати, вчитель робить ставку на емоційний інтелект дітей та на ораторські навички. Відтепер учні можуть зізнаватися в слабкостях і не почуватися приниженими, говорити про потреби з почуттям гідності.

«Учитель на заміну»

США, 2011

вчитель англійської літератури Генрі Барт

У найсучаснішому з нашої добірки фільмі головне страждання важких підлітків — байдужість дорослих. Батьки не бажають знати про їхні проблеми, щоб не псувати собі настрій, вчителі та чиновники думають лише про правила та не вникають у нюанси доль цих дітей. І хоча Генрі намагається зруйнувати цю відчуженість, щасливого фіналу тут немає. Найболючіша тема: у наші часи намагання вчителя допомогти дівчинці трактують як домагання та звільняють його.

Методи: Ще одна прикмета часу — діти не слухають вчителя, бо він для них — лиш ще одне джерело інформації, до того ж не дуже важливе. «Вони не слухають, бо не вважають, що ти можеш сказати щось важливе. Вони думають, що можуть знайти всі відповіді в інтернеті». Тож Генрі звертається не стільки до розуму, скільки до душі учня, демонструє, що він сам і кожен у класі — особистість: жива, реальна, неповторна.